Часто шавуху їсте?
Пару разів стикнувся з обуренням людей, яким шаверма просто показана лікарями, але вони обурено вигукували: “шавуху років десять не їв!”. Я до спілкування з одним таким, навіть слово “шавуха” не чув, хоча їв у своїй командировці шаурму на Казанському і Ленінградському вокзалах, в Києві, Петрозаводську і Омську. Тільки два рази за 20 років отруївся і обидва рази у будинку або взагалі у власному будинку, останній заклад навіть закрили, а у мене був незабутній час в обіймах з білим каменем.
Для мене шаверма – їжа подорожі, зазвичай в Київ, ми зависали в “Гуртку”, там досить пристойно робили шаверму, пиво було дешеве, контингент студенти та іноземці, нас цілком влаштовувало. Після таких поїздок я навчився робити арабську шаурму на тарілці, полюбив солоний огірочок в ній і шаурму без пари кухлів рідкого пива вже не уявляю. Ми це завжди називали “святкова шаурма”, це було навіть якесь свято, благо не частіше разу на місяць або навіть квартал.
І зазвичай це вінчало поїздку на виставку, семінар або підписання якогось договору з нулями. Бували ми і в хороших рестораціях з такого приводу, але частіше саме шаурма вінчала підписання, так у нас повелося у збоченців. Ось і тепер, якщо хочеться такого духу святково-незвичайного, ми в перевіреному місці затарюємося шавермою.
